ЧОТИРИЛАПИЙ

Спекотного дня повз тернопільський міський пляж неквапливо проїжджав велосипедист. Мав компаньйона — у причепі, великому фургоні на двох колесах, - сидів масивний пес. Обидва з цікавістю роззирались навколо.

Невдовзі біля пляжу припаркувалась машина з італійськими номерами. З неї вийшли двоє: молодий невисокий чорнявий чоловік і крупний пес вовчої масті. Вони бадьоро попрямували доріжкою. Втім, при наближенні стало очевидно, що задні лапи собаки... несе хазяїн. В руці він стискав петлю від корсета, що опоясував перебитий таз із нерухомими кінцівками. На тлі жалісливих і знічених поглядів передньопривідний пес видавався тут найщасливішим. Чоловік всадовив сіроманця посеред газона і недовго з посмішкою спостерігав за радісним валянням-качанням по газону. Відтак господар став гарячково туди-сюди ходити і щось-когось виглядати. Собака ж, мов зачарований, слідував за ним очима. Коли ж псу здалось, що чоловік відійшов задалеко, поповз. Як міг. Наче отямившись, чорнявий повернувся назад і вдячно поклав руку на усміхнену собачу голову. Обступивши вовчика ногами, випростався над ним і тепер вони разом дивились в одному напрямі — кудись в небесно-водну далечінь. На кілька секунд вони застигли: єдині-поєднані-об’єднані... життям, долею, дорогою, відданістю, турботою, людяністю, собачністю... Миттєвий пам’ятник дружбі. Людини і собаки. Спортсмена і неповносправного. Чому спортсмена? Бо невдовзі чоловік, певно таки угледівши необхідні природні умови, приніс із машини водне спорядження: дошку і парашут. Коли ж господар полетів водою, до прив’язаного сіроманця потяглась вервечка бажаючих втішити чатуючу тварину. Пес милостиво приймав усі знаки уваги, але й на мить не відвів погляду від цяточки під крилом на водній гладі. І от крило впало. Собака, здається, відчув знайоме кожному з нас пекуче нетерпіння... коли за крок до бажаного. От-от повернеться той, з яким він... чотирилапий.